Через 50 років після возз’єднання Барської обителі з Православієм, про що розповідалося у минулому номері, Святіший Синод видав окремий дозвіл на проведення з цього приводу масштабних урочистостей. Святкування ювілею, яке відбулось 1 жовтня (за старим стилем) 1887 року, стало однією з яскравих сторінок у житті обителі.
«Ми будемо святкувати цей знаменний для нас день, – писала ігуменя Лідія у зверненні до народу, – із сердечною молитвою до Отця Небесного… Запрошуємо вас, православні руські браття і сестри, розділити з нами наше скромне торжество, якщо можливо – особистою участю або ж молитовною».
Затверджений Подільською консисторією план урочистостей мав тривати два дні. На ювілей були запрошені високоповажні гості, призначені хресні ходи з десяти парафій: Могилівського повіту – Успенської церкви м. Бар, Барських Чимерис і с. Семенок, Летичівського – із сіл Гармаків та Галузинець, а також Літинського – із Комаровець, Стодулець, Маньковець, Мальчовець та Голодьок. Усі священики зазначених парафій запрошувались не лише до участі в богослужіннях, але й до проповідування Слова Божого людям, як під час служб, так і поза ними.
Прибуття архієрея і прочан
29 вересня на залізничну станцію «Вовковинці» для зустрічі єпископа Подільського і Брацлавського Доната (Бабинського-Соколова) виїхали окружний благочинний Григорій Лотоцький, священик Барського монастиря Кипріан Туркевич і Полікарп Думинський, а також становий пристав. О 6-й вечора у супроводі кафедрального протоієрея Мойсея Дороновича владика прибув до обителі. Біля воріт його зустрічали благочинний монастирів, намісник Шаргородського монастиря архімандрит Іоанн, ігуменя Барського монастиря Лідія, ігуменя Браїлівського монастиря Мелитина, ігуменя Немирівського монастиря Аполлінарія, благочинні кількох округів, чисельне духовенство, прочани та жителі міста. У цей час залунали дзвони трьох міських церков і під супровід зведених хорів Браїлівського і Барського монастирів владика увійшов до храму, де звершив коротку літію та виголосив проповідь.
Саме до 50-літнього ювілею чудотворну Барську ікону Божої Матері, яка до цього знаходилась у спеціальній ніші над горнім місцем у вівтарі, було встановлено у позолочені рами й поміщено над царськими вратами, звідки святиня спускалась на стрічках, які скручувались за допомогою спеціального гвинта. Приклонившись до образу, владика оглянув приміщення церкви, дав усім присутнім архіпастирське благословення та відбув до настоятельських покоїв.
Наступного дня владика Донат молився за ранковим богослужінням. Після Літургії архіпастир разом із 15 священиками вийшов на середину храму для звершення панахиди за усіма спочилими імператорами, подільськими архіпастирями, настоятелями та насельниками святої обителі. Богослужіння супроводжувалось співом двох хорів: Барського монастиря, з підсиленням чотирьох півчих із архієрейського хору та під керівництвом студента семінарії Василія Левандовського, і Браїлівського монастиря – під управлінням монахині Людмили.
30 вересня, о 9-й ранку, до монастиря прибули хресні ходи із Стодулець, Маньковець, Гармаків та Голодьок, а о 4-й годині дня сюди ж з хресними ходами прибули священики Успенської та Преображенської церков м. Бара. Біля входу в обитель богомольців зустрічав священик монастиря отець Кипріан. Під урочистий передзвін віряни увійшли до храму, де було відслужено коротку літію, і кожен мав можливість вклонитись чудотворній іконі. Після цього у Миколаївській церкві відправили малу вечірню, а о 5-й вечора у Покровському храмі розпочалось всенічне бдіння.
Монастирське подвір’я підсвічувалось різнокольоровими ліхтарями та різноманітними вогниками. Сам храм, всередині, окрім двох панікадил, завдяки великій кількості лампадок та свічок світився, як вдень. Богослужіння супроводжували хори Барського та Браїлівського монастирів, що розташувалися на правому та лівому криласах. Зодягнений у мантію та малий омофор єпископ Донат разом із
13 священнослужителями звершив літію з благословенням хлібів, а вже на полієлей владика вийшов у повному облаченні.
На полієлеї, перед співом величання, була спущена чудотворна Барська ікона. Після читання Євангелія владика помазав благословенним єлеєм себе, духовенство, черниць і усіх мирян – до останнього богомольця. Варто сказати, помазання архіпастир продовжував і після завершення всенощної, яка закінчилась далеко за 9-ту вечора. При цьому робилася перерва на читання акфісту, яке владика із духовенством звершив після 6-ї пісні канону. Усю ніч храм не зачинявся. Віряни мали можливість помолитись, приклонитись до ікони, посповідатись у священиків.
Ювілейні урочистості
Настав сам день святкування – 1 жовтня. О 6-й ранку в Миколаївській теплій церкві розпочалась Божественна літургія у співслужінні п’яти священиків і диякона. Після закінчення богослужіння священики і миряни вирушили хресною ходою через центральні ворота монастиря і, обійшовши його довкола, вийшли на берег ставка. Там було влаштовано спеціальний дерев’яний поміст для звершення малого освячення води. Після цього процесія повернулась у монастир, до якого у цей час наблизились хресні ходи з Семенків, Комаровець і Голодьок. Уся ця маса прочан, а також мешканців міста, з нетерпінням чекала виходу архіпастиря. Натовп був настільки величезний, що поліцейським було важко його стримувати. Багато хто взагалі повилазив на верхівки дерев і парканів, аби краще все роздивитись.
Під святковий передзвін владика Донат вийшов із монастирського корпусу і в супроводі духовенства вирушив до храму. Монастирський хор співав тропар свята, а військовий духовий оркестр заграв «Коль славен наш Господь». Архіпастир увійшов до церкви, де мала розпочатись Літургія. Перед початком богослужіння протодиякон зачитав звернення Святішого Синоду з приводу святкування: «Святіший Правительствуючий Всеросійський Синод – на увагу до засвідчення Преосвященного Подільського про благочестиве чернече життя сестер Барського жіночого гуртожитнього монастиря, який має святе призначення служити твердим оплотом православ’я серед оточуючого його іновірного населення, – преподає цій обителі, в день 50-ліття існування її в лоні Православної Церкви, благословення». На малому вході за старанні труди на ігуменю Лідію архіпастир поклав наперсний хрест.
Після заамвонної молитви владика Донат виголосив проповідь, у якій зокрема сказав: «На останок днів останнього десятиліття піввікового покровительства свого цій святій обителі Покровительниця її, Пресвята Богородиця, керуючись Божественним Главою Церкви Православної, Своїм Сином і Господом, угледіла принагідним прийняти під Своє покровительство у цій обителі замість чоловічої статі жіночу стать.
Преблагословенна Діва захотіла виховувати у цій обителі чистих наречених Своєму Синові, так як Сама залишилась непорочною Дівою. Вона якби зжалилась над жінкою нашого часу, дорогі чисті почуття прихильності й любові котрої не завжди оцінює по достоїнству чоловік нашого часу. І ось ця нова обитель під покровом Матері Божої зберігає від недогляду і образи чистоту душі та серця жінки і направляє їх на служіння Господу».
Під час проповіді владики до загальної кількості духовенства приєдналось іще 20 священиків. По закінченні Літургії розпочались святковий молебень і хресна хода довкола монастиря. Двоє священиків зняли чудотворний образ Барської ікони Божої Матері і несли її попереду, а три ігумені за ними несли невеличкі ікони. На кожній із чотирьох сторін світу свята хода зупинялась для читання Євангелія, після чого увесь народ окроплювався освяченою водою і служилась коротка літія. Увійшовши до храму, після відпусту архіпастир кожному давав цілувати напрестольний хрест, а два священики роздавали богомольцям образки чудотворної ікони і брошури з описом історії міста та монастиря. Урочисте богослужіння завершилось після 2-ї години дня.
Проводи гостей
О пів на четверту архіпастир вийшов на монастирське подвір’я, де до цього часу була приготована святкова трапеза. Він благословив їжу і, побувши певний час із мирянами, попрямував у монастирську трапезну разом із духовенством та представниками влади. Опісля обіду владика облачився у мантію, взяв хрест і кадило і, вийшовши за монастирські ворота, благословляв і окаджував усі хресні ходи, які по черзі виходили з монастиря, щоб повернутися додому.
Випивши разом із ігуменею Лідією чаю, архіпастир оглянув келії, поспілкувався з монахинями, розпитавши про їхнє життя, місце народження і час вступу в монастир. Кожній черниці єпископ подарував на пам’ять власну фотокартку. Помолившись у храмі, владика Донат відбув на залізничну станцію, щоб повернутись до Кам’янця-Подільського.
Ієрей Назарій ДАВИДОВСЬКИЙ
Ілюстрації: Барський монастир на початку ХХ століття
Дореволюційне фото Барської ікони Божої Матері
Єпископ Подільський і Брацлавський Донат (Бабинський-Соколов)
Джерело: orthodox.vinnica.ua
