Храм Воздвиження Хреста Господня с. Семенки

Престольне свято: 27 вересня

Настоятель: протоієрей Василь Гундертайло

Коротка історична довідка

Наприкінці XVI ст. в селі Сименки існував православний монастир, який згадується в 1595 році. Достеменно про долю монастиря в XVI-XVII ст. невідомо. Можливо, у вирі національно-визвольних змагань він був зруйнований. Хоча є відомості про те, що ченці перебралися до Бара.

На початку XVIII ст. з дозволу барського старости Ю. Любомирського на руїнах колишнього монастиря було засновано кляштор (монастир) базиліан. Базиліани в Сименках залишалися до 1770 року, а потім перейшли до Бара. Церква деякий час залишалася їхньою власністю (до розпаду Речі Посполитої). Після переходу Правобережжя до складу Росії уніатські церкви були передані в підрядкування православній церкві. Тож монастир і церква в Сименках не були винятком. У 1795 році Петро-Павлівська монастирська церква була перетворена в приходську з освяченням у честь Преображення Господнього. В монастирських келіях, що залишалися при церкві, наприкінці XVIII ст. деякий час проживав перший Подільський архімандрит Іоаникій, тому що в Шаргороді (де була його резиденція) пронеслася епідемія морової язви. Коли епідемія припинилася і преосвященний Іоаникій повернувся до Шаргорода, то уніати-базиліани, побоюючись його повернення, зруйнували 12 кімнат, кухню й усі інші будівлі, зірвали підлогу та забрали абсолютно все майно. Тому в Сименках не збереглося жодних слідів існування монастиря.

А будівля Свято-Преображенської церкви проіснувала до 1850 року. Після її ліквідації на тому ж місці в 1853 році за казенні кошти було розпочато будівництво нової Хресто-Воздвиженської церкви, освяченої в 1862 році. Церква знаходилася посередині села, на високому схилі. На вигляд це був хрещатий однокупольний дерев’яний храм, збудований на кам’яній основі з металевим покриттям. У 1889-1890 рр. до церкви добудували нову дзвіницю.

Церковно-приходську школу в Семенках було відкрито в 1864 році, а через чотири роки її переведено до окремого приміщення. Для священика і псаломщика в 1888 році збудовано окремі дерев’яні будинки.

Церковні угіддя складали майже 23 десятини землі.

У 1961 р. Хресто-Воздвиженську церкву закрили. В її приміщенні деякий час був склад, що, власне, й урятувало її від повного знищення. В 70-х роках житель села Йосип Кучерук їздив із проханням про відкриття храму до самої столиці. Неймовірно для того часу, але в 1977 році жителі села змогли прийти до власної церкви.

Карта храмів та монастирів Барського благочиння