«Після моєї смерті на могилу мою мало буде ходити людей, тільки близькі… Але через багато років люди дізнаються про мене й підуть натовпами за допомогою у своїх гіркотах та благанням помолитися за них Господу Богу, і я усім буду допомагати й усіх почую», – тихо й ласкаво говорила невеличка жіночка із лагідним обличчям, котра від народження була сліпою та із сімнадцяти років до кінця земного життя – неходячою. Говорила та, при хрещенні якої праведний священик Василій передрік: «Це дитя буде святе!», великий святий землі Руської – праведний Іоанн Кронштадтський – назвав її своєю зміною та восьмим столпом Русі і яка пообіцяла: «Приходьте до мене на могилку. Усі, усі приходьте до мене і розповідайте як живій, про свої скорботи, я буду вас бачити і чути, і допомагати вам!» Говорила та, що на тілі своєму від народження мала знак Хреста Господнього та несла духовний подвиг молитви за стражденних у богоборчі роки й продовжує його і зараз благодаттю Божою, по обіцянці своїй – блаженна Матрона Московська. І вшановують її не тільки у місці її земного служіння, але й усьому православному світі.
Двадцять років назад – 8 березня 1998 року – на кладовищі біля Донського монастиря були обретені мощі великої угодниці Божої. І монастир Покрова Божої Матері, і монастир Барської ікони Божої Матері відзначають тепер одне із своїх спільних престольних свят – віднайдення мощей блаженної Матрони Московської. Як у Покровському монастирі до раки з її чесними мощами, так і у нашому монастирі до ікони Матронушки з часточкою мощей щоденно не переривається джерельце людей.
Архієрейське богослужіння із собором духовенства, очолюване Високопреосвященнійшим Симеоном, Митрополитом Вінницьким і Барським, зібрало як прихожан, так і багатьох прочан не тільки із нашої єпархії. Звершивши Літургію Передосвячених Дарів, Владика звернувся до вірних із проповіддю. «Що ми просимо у Бога, Його Пречистої Матері та Його угодників у своїх молитвах? Здоров’я, щастя, гарної грошовитої роботи, машини і всіх земних гараздів – ось наші побажання стосовно власної долі. А як рідко звучать прохання про надання покаяння, любові до ближнього, терпіння та смирення, дару молитви й духовного наснаження! Чомусь усе ми підкоряємо власному тілу – годуємо, одягаємо, малюємо і парфумимо його. А душа? В якому вигляді бачить її наш Господь і Спаситель, якщо забуваємо про неї? Або коли фарисейськи напучуємо ближнього – постуй, ходи у церкву, а то Бог покарає тебе так і отак?»
А матушка Матронушка із любов’ю та молитвою приймала кожного, кого посилав їй Господь. Сидяча й сліпа – не прохала зцілення від тілесних немощей, гонима – не прохала гарної квартири й машини, молилась і за тих, хто мав заарештувати її, спала по дві-три години на кулачку – рятувала всіх, у кого душа засинала смертним гріховним сном. І Господь прославив її, давши дар зцілення людського, бо не просила земного, а душу свою віддавала за ближнього. «До пустого колодязя не ходять», – говорить народна мудрість. Із людських молитов, покаянних сліз та чудес на Смоленському кладовищі почалось вшанування блаженної Ксенії Петербурзької, на кладовищі Донського монастиря – блаженної Матрони Московської, а зараз у майже у кожній записочці читаємо ім’я монахині Аліпії. Вона теж несла подвиг юродства і казала: «Приходьте до мене на могилку, покричіть, покличте мене – і я почую…» Велике сподівання мали блаженні стариці на милостиве заступництво Божої Матері… Матушка Ксенія допомагала будувати храм в честь Смоленської ікони Богородиці – Одигітрії-Путеводительниці, матушка Аліпія – вшановувала Тихвінську ікону, а матушка Матрона – «Віднайдення загиблих». Можливо, й невипадково першим закладено й освячено у нашому монастирі Барської ікони Божої Матері храм на честь блаженної Матрони! Напучують нас блаженні молитвениці, яких Господь по Своїй великій милості дає всякому місцю, у сердечній покаянній молитві та дійсній любові до ближнього. Пам’ятаймо й слова блаженної Матронушки: «Якщо народ втрачає віру у Бога, то його постигають нещастя, а якщо не кається, то гине і щезає із лиця землі… Моліться, просіть, кайтесь! Господь вас не залишить».
«Дай Бог усім у молитовному смиренні й праці провести Великий Піст і дійсно у духовній радості зустріти Воскреслого Спасителя нашого!» – побажав усім митрополит Симеон. Щиро вдячні Вам, наш духовний наставнику, за Ваші молитви й піклування. Вдячні матінці ігуменії Антонії із сестрами обителі за приклад духовного ділання та постійну увагу й любов до всіх, хто відвідує цю святу обитель. Бо вчиняєте все з Божою любов’ю і за прикладом угодників Божих. І разом із вами возносимо молитву блаженній стариці Матроні:
«О блаженная мати Матроно, услыши и приими ныне нас, грешных, молящихся тебе, навыкшая в сем житии твоем приимати и выслушивати всех страждущих и скорбящих, с верою, надеждою к твоему заступлению и помощи прибегающих, скорое поможение и чудесное исцеление всем подавающи; да не оскудеет и ныне милосердие твое к нам, недостойным, мятущимся в многосуетном мире сем и нигдеже не обретающим утешения и сострадания в скорбех душевных и помощи в болезнех телесных: исцели болезни наша, избави от искушений и мучительства диавола, страстно воюющаго, помози донести житейский свой Крест, снести вся тяготы жития и не потеряти в нем образ Божий, веру православную до конца дней наших сохранити, упование и надежду на Бога крепкую имети и нелицемерную любовь к ближним; помози нам по отшествии из жития сего достигнути Царства Небаснаго со всеми угодившими Богу, прославляюще милосердие и благость Отца Небеснаго, в Троице славимаго, Отца и Сына и Святаго Духа, во веки веков. Аминь.»
ПОВЧАННЯ БЛАЖЕННОЇ СТАРИЦІ МАТРОНИ
«Навіщо осуджувати інших людей? Думай про себе частіше. Кожна овечка буде підвішена за свій хвостик!»
«Якщо старенькі, хворі, ті, хто розуму позбувся, будуть казати вам щось неприємне чи образливе, то не слухайте, а просто їм допоможіть. Допомагати хворим потрібно від усього серця і прощати їм потрібно, що б вони не сказали чи зробили».
«Матінко, нерви…» А вона: «Які нерви, ось на війні та у тюрмі нема нервів…Треба володіти собою, терпіти».
«Тіло – будиночок, Богом даний, його треба ремонтувати. Бог створив світ, трави лікувальні, і нехтувати цим не можна».
«Людина людину скорежить – Бог допоможе. Бог скорежить – ніхто не допоможе». При цьому блаженна категорично відкидала різноманітні чаклунські методи «зняття порчі» і тому подібне. Насамперед вона молилась за людей. При цьому підкреслювала, що допомагає не сама, а Господь допомагає по її святим молитвам: «Що, Матронушка – Бог, чи що? Бог допомагає!» Забороняла звертатися до так званих цілителів: «Вони одне ніби вилікують, а душі – нашкодять…»
«Ніколи не знімайте натільний хрест та живіть по Заповідям Божим!»
«Подружжю – обов’язково вінчатися!»
«Як мені вас жаль, доживете до останніх часів. Життя буде усе гіршим та гіршим. Тяжким. Настануть часи, коли перед вами покладуть хрест і хліб, та скажуть – обирайте!» «Ми оберемо хрест, – сказали духовні чада стариці, – а як же тоді можна буде жити?» «А ми помолимось, візьмемо земельки, скачаємо кульки, помолимось Господу, з’їмо і ситі будемо!» – відповіла блаженна.
«Якщо народ втрачає віру у Бога, то його постигають нещастя, а якщо не кається, то гине і щезає із лиця землі. Скільки народів щезло, а Русь існувала та буде існувати. Моліться, просіть, кайтесь! Господь вас не залишить і збереже землю нашу!»
Тетяна СІЧКО, прихожанка
Спасо-Преображенського храма с. Балки
