Щороку 14 жовтня лунає у всьому православному світі, у всіх храмах молитовний спів-прохання: «Радуйся, Радосте наша, покрый нас от всякаго зла Честным Своим Омофором …» Радість велика була у Костянтинополі, коли люди, що чекали вже неминучої загибелі від завойовників, вмолили Пресвяту Богородицю захистити, заступити насамперед від власних гріхів, а потім і від ворогів. Розповів блаженний Андрій про велике чудо: сама Владичиця у їх Влахернський храм прийшла з ликом ангельським, пророцьким, святительським, проливала сльози перед Сином і вмолила простити гріхи людські. Власним покривалом накрила усіх, і вистачило його на увесь Влахернський храм, а вороги пощезли, наче дим.
Чудо чудне, диво любові до людей, але вистачає Материнського омофору й на увесь світ. Щодня відчуваємо Його над собою… Багато храмів має престольним святом Покров Пресвятої Богородиці. Святкова служба зібрала у Покровський храм с. Мирне не тільки постійних прихожан, але й багатьох гостей з інших сіл. Сонце грало, слухаючи святкові молитви, піснеспіви акафісту, хресного ходу, який освячував усе довкола. Настоятель, митрофорний протоієрей о. Іоанн Ломага, у пастирському слові нагадав глибокий духовний молитовний зв’язок Богоматері з Її третім уділом, адже свято Покрову започаткувалось саме у Святій Русі. Особливо це важливо зараз, адже ми, як ті жителі Костянтинополя, знову стоїмо віч-на-віч з ворогом… І не тільки тілесним, але й духовним – нашими гріхами. Та тільки не забути б покликати: «Допоможи!», не забути подякувати – щодень, не забути порадувати – «Радуйся, Радосте наша…»
Тетяна СІЧКО,
прихожанка храму
Покрову Пресвятої Богородиці,
с. Мирне
