У Матейкові священик розповідав дітям про місцеві святині

24 травня, у рамках проекту “Святині рідної землі”, у храмі Архістратига Божого Михаїла с. Матейкова відбулася інформаційно-просвітницька година. На захід, який провів настоятель храму, керівник історичного відділу Барського благочиння протоієрей Володимир Ківак, завітали учні та вчителі Матейківської загальноосвітньої школи.

Священик розповів учням історію найвідомішої святині нашого краю – чудотворної Барської ікони Божої Матері та провів екскурсію старовинною козацькою церквою, якій більше 250 років.

Школярі та учителі були вражені від почутого та побачаного, збагатили власний світогляд та дізналися багато цікавого з історії рідного села та місцевого храму. Наостанок усі учасники заходу подякували отцю Володимиру за захоплюючу історію та пастирську опіку Матейківської громади.

Прес-служба Барського благочиння

 

Довідка:

Храм Архістратига Божого Михаїла є одним із найдавніших у Барському районі. Михайлівська церква – окреса села Матейкова та усього Барського краю.

Розповідає настоятель храму протоієрей Володимир Ківак:

– Наше село будували посеред лісу. Було багато деревини, брусків та дощок, з яких люди вирішили збудувати храм. У 1766 році його відкрили козаки. Навіть хрести на куполах були зроблені з того ж металу, що козацькі шаблі. В історичних згадках описано, що куполи було видно здалеку, й коли в спекотні літні дні сонце яскраво світило, то промені відбивалися від хрестів й потрапляли в приміщення. Люди вважали, що то сходить Божа благодать. Церква стояла без підмурка й прогнила. В 1898 році громада села підняла її на камені.

Біля храму розташована дзвіниця, яка колись слугувала оглядовою баштою для козаків. Люди її на руках по пару дощечок переносили із сусіднього села Трудолюбівка

– У радянські часи в районі зруйнували дуже багато церков, особливо дерев’яних. Нашу вберегло те, що вона слугувала складом – все було закидано зерном. По вівтарю ходили всі кому тільки хотілось. Довгий час її ніхто не ремонтував. В 1990 році купол посередині завалився в середину й людям довелося його забрати та забити стелю дошками, – розповідає священик. На сьогоднішній час храм залишився з двома куполами, а був з трьома куполами.

До сьогоднішнього часу на стінах храму збереглись розписи двохсотрічної давнини та хоругви з неймовірною історією. Не зважаючи на те, що церква маленька, в ній можна побачити багато цікавого.

– Такі історичні місця, як ця церква несправедливо забуті й потребують постійної реставрації, щоб зберегти їх для наших нащадків. Погляньте лише на ці стіни, вони наскрізь пронизані історією й через недогляд руйнуються на очах. Тому я постійно намагаюсь її якось підтримувати. Я тут з 1998 року, за весь цей час похрестив та повінчав ціле покоління односельчан. Матейків став для мене другим рідним домом. Шкода, що останні роки дуже мало людей ходять молитися до храму. А з’явилося багато таких, які залазять до храму й виносять з нього святині. Два роки тому вкрали ікону, яку заклали у вівтар, коли збудували храм, – каже отець Володимир. – Правда, світ не без добрих людей які неодноразово допомагають реставрувати та підтримувати наш старовинний храм.