«Память праведного с похвалами, тебе же довлеет свидетельство Господне, предтече…»


Сьогодні ми вшановуємо перше та друге віднайдення чесної глави Іоанна Предтечі.  Після мученицької смерті Хрестителя тіло було поховано учнями його, а главу його, після поругання над нею Іродіади, благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродового Хузи, послідовниця Іоанна Хрестителя та майбутня мироносиця, таємно поклала у глечик й поховала на горі Єлеонській. Так, на тій самій Оливній горі, де часто молився Господь із Своїми учнями та із якої вони бачили Його славне Вознесіння. І голову останнього із пророків, одного із перших мучеників за Христа, віднаходили три рази, і встановлено святкування цих трьох віднайдень глави.

9 березня святкується перше (у IV ст.) та друге (у 452 р.) віднайдення глави Іоанна Предтечі. Першого разу вона була знайдена двома іноками, що паломниками ішли до Ієрусалиму на поклоніння святим місцям під час царювання рівноапостольного Костянтина Великого. Їм з’явився сам Хреститель і звелів відкопати главу на горі Єлеонській. Але швидко іноки своїм маловір’ям та нешанобливим ставленням зробили себе недостойними для її зберігання. Від них вона перейшла до одного громадянина міста Емесси у Сирії, а від нього, по спадкоємності – якомусь Євстафію, аріанському іноку, який то ховав її у печері біля міста, то приносив до власного дому. Ще й приписував собі зцілення хворих, які приходили до нього, щоб вшанувати чесну главу Предтечі. Вчергове сховавши Іоаннову главу у печері, нечестивець не міг знайти її. Згодом на цьому місці було збудовано монастир. Настоятелю монастиря, благочестивому архімандриту Маркеллу, з’явився уві сні сам Хреститель і повідомив про місцезнаходження своєї глави у печері біля монастиря. Глава була віднайдена вдруге – у 452 році. Її тоді ж перенесли у Халкідон (де за рік перед цим – 451 року – відбувся IV Вселенський собор; отож, сам Предтеча потвердив богодухновенність його рішень), а звідти при імператорі Феодосії Великому – у Костянтинополь. Третє віднайдення глави відбулось при імператриці Феодорі та її синові Михаїлі 7 червня (25 травня – за ст. ст.) 850 року, у цей день воно і святкується.

Проповідником покаяння називає Свята Церква Пророка, Предтечу і Хрестителя Господня Іоанна. «Покайтесь, бо наблизилось Царство Боже!» – заклик і наказ, і спасительне прохання того, про кого Сам Господь казав: «Що ж дивитись ходили ви? Чи пророка? Так, говорю вам, і більше пророка. Сей є, про котрого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує шлях Твій перед Тобою. Бо кажу вам: між усіх, народжених жінками немає жодного пророка більшого Іоанна Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший його»(Євангеліє від Луки, гл. 7, вірші 26-28). Тому й просимо ми молитовної допомоги у проповідника покаяння, чесного й славного Пророка, Предтечі Іоанна, щоб принести його щирим Спасителю нашому, Якого Іоанн сподобився хрестити та проповідувати Його пришестя навіть у пеклі. Молимось перед іконою «Чесної глави Іоанна Предтечі»: «Пророче Божий и Предтече Благодати, главу твою яко шипок священнейший от земли обретше, исцеления всегда приимем, ибо паки, якоже прежде, в мире проповедуеши покаяние. Аминь».

Тетяна СІЧКО, прихожанка
Спасо-Преображенського храма с. Балки